Понеділок, 21 серпня 2017 18:42

Обережно: гіпнотизуть!

Йосиф Сірка
Обережно: гіпнотизуть!

Мається на увазі не якийсь сеанс гіпнотизування в цирку, чи на якійсь телевізійній програмі, але «умиротворювання» українців деякими прокремлівськими політиками, деякими політологами, чи й просто п’ятою колоною. Вже три роки українців дурять т.зв. АТО та Мінськими угодами, які в історії становлення держави не мають аналогів.

По-перше, бо йдеться не про антитерористичну боротьбу, а про відверту агресію сусідньої країни, яка не тільки порушила дане слово гарантії суверенітету України перед цілим світом, Міжнародне право, людські права, але й анексувала частину української території. По-друге, світ ще такої «Угоди» не зазнав, під якою стояли б підписи трьох президентів та одного голови уряду, а «Угода» протягом понад двох з половиною років не виконувалася жодного дня!

На фоні щоденних обстрілів бандитськими найманцями та професійними російськими кадровими солдатами позицій ЗСУ та українських сіл, від яких гинуть, чи стають каліками, майже щодня українські солдати та цивільне населення, дивним видається твердження про те, що «тільки Мінські угоди» є запорукою миру. Т.зв. «тиша» (яку «подають на стіл» не тільки українцям), офіційно декларована вже не раз представниками «нормандської четвірки», досі ще не настала, незважаючи на гучну «рекламу» та кількаразове її проголошування. Зате вбивства російських дисидентів (Воронков та ін.), українських талановитих офіцерів почастішали не тільки на лінії зіткнення, але й у самій столиці України.

Тому дивує твердження про те, що «Мінські угоди – одинокий шлях до миру», а тим і до відновлення суверенітету України, її територіальної цілісності. Оскільки таке твердження нічим не обґрунтоване, то часто появляються твердження, мовляв, Україна не може виграти війну проти Росії, бо РФ має понад мільйонну армію, модерну зброю. При тім, маніпулятори думками часто провадять мову про «громадянську війну», в якій Росії «хата скраю», а коли могла б відбутись акція звільнення окупованої території, то вже розмова йде про «велич непереможного російського війська», присутність якого на російсько-українському фронті Москва заперечує.

Отут і маємо презентований політичний «салат», яким годують кремлівські стратеги не тільки українців. Росія твердить, що вона не воює проти України, а її кадрові офіцери перебувають у «відпустці», коли потрапляють в полон до українців, або «вже звільнилися» з контрактної служби, щоб воювати на стороні сепаратистів, або заблудили, або… та виправдань вигадують, бо такий наказ Головнокомандувача з Кремля. Тому твердження деяких «експертів» про те, що слід українцям миритися з «безвиграшною ситуацією» і йти на «компроміси», слід розуміти – виконати забаганки агресора й окупанта.

Залякування сильним агресором – добре відома тактика, але історичний досвід вже з прадавніх часів переконує нас, що не завжди сильний і великий виграє. Перший такий приклад маємо описаний в Біблії, коли напівлегендарний староєврейський цар Давид (11 ст. до н.е.) переміг велетня-силача Голіафа із племені філістимлян. Та відомі і ще свіжої пам’яті геройства Фінляндії, яка в минулому столітті мужньо боролася і не капітулювала перед совєтським військом, якого Сталін мав більше, ніж Фінляндія мала населення.

Ще свіжішої пам’яті боротьба В’єтнаму проти таких потуг, якими була Франція та США, яка також увінчалася перемогою «слабшого, меншого».

Дивує, що в Україні не звертають увагу саме на такі приклади, але широко надають слово представникам у ЗМІ, включно з деякими політиками у владі, які пропагують капітулянтське рішення проблеми на сході країни та Криму. Дехто навіть обурюється, коли лунають заклики скористатися досвідом Хорватії, яка також довго чекала на «мирне» вирішення «внутрішньої» проблеми. Може хтось скаже, але ж це була внутрішня проблема Хорватії, а Україна знаходиться у неоголошеній війні з Росією?

Отут і «виходить боком» брехня трирічної давності, мовляв, це «антитерористична акція». Понад 10 тисяч вбитих, ще більше поранених та покалічених дехто готовий забути. Вже й в Європі знають, що Росія розпочала агресію, фінансує й постачає зброю та кадрових офіцерів, а США відверто заявляють про російську агресію в Україні. Тому дивно, коли президент України, який перед обранням (а потім вже після присяги) заявляв про швидке звільнення окупованої української території, зараз твердить, що тільки Мінські домовленості можуть забезпечити деокупацію та територіальну цілісність.

Українські добровольчі батальйони довели перед світом вже майже три роки тому, що озброєний до зубів ворог не зумів зруйнувати молоду державу. Добровольці та волонтери довели світові, що дух свободи, дух незалежності – сильніший від імперської ідеї Кремля. Тому всяке вмовляння та переконування українців і балачки про безперспективність боротьби з двоголовим кремлівським хижаком є нічим іншим як черговою кремлівською пропагандою, яка часто лунає не тільки від 5-ої колони, але й від українських політиків чи політологів.

Кремлівські стратеги випробували вже всі пропагандивні методи, щоб перемогти волю та патріотизм українців. Залишився ще метод гіпнозу, який неможливо випробувати нараз на всіх. Тому щодня появляються «миролюбні» поради про безперспективність опору двоголовому хижакові, якого можна приборкати «компромісами», зміною Конституції, або просто капітуляцією.

Звичайно, завжди легше радити, аніж брати відповідальність, але затяжна кремлівська політика, яка розраховує на зламання української перспективи на незалежність, розрахована на зневіру у власних силах. Лише сліпої надії на те, що може в Кремлі порозумнішають і зрозуміють, що Україна стала безповоротно на шлях самостійності і тому з нею краще жити в мирі, не вистачає. Потрібно мати на увазі те, що гібридна війна Кремля проти України підступна тим, що в ній беруть участь не тільки російські експерти, але й численні т.зв. доброзичливці.

Україна повинна не втрачати пильності, щоб не потрапити під гіпнотизуючий метод кремлівського окупанта, який володіє величезним арсеналом дезінформації, брехні й підступності.

Щоденні повідомлення про чергове порушення «Мінської угоди», багато разів проголошуваної «тиші» ніколи не згадують скільки тисяч українців за цей період т.зв. «примирення» втратило здоров’я. Статистику повідомляють людям про загиблих під час обстрілу, але не враховують тих, які не пережили поранення. Зрештою, статистика ніколи не подасть картини горя, трагедії окремих родин, які втратили батька, сина, чоловіка, близького родича.

Тому слід перед окремими політологами, «доброзичливцями миру», фахівцями-маніпуляторами, які переконані у «непереможній» російській армії, участь якої у війні проти України заперечують, поставити великими літерами: ОБЕРЕЖНО – ГІПНОТИЗЕРИ! Вони виконують завдання агресора – посіяти зневіру у власні сили. Зрештою, звільненням української території повинні займатись не політики-гіпнотизери, не фальшиві «миротворці», але українська армія молодого покоління, командири якої набули вже знань у різних стажуваннях у військових школах, в арміях НАТО та досвіду на невизнаному російсько-українському фронті.

26-та річниця незалежності України зобов’язує не тільки політиків, військо, але й усіх громадян до пильності, до єдності дій, бо підступний ворог має найбільший і найпідступніший у світі арсенал боротьби з вільнолюбними народами. Тюрма народів найстаршої і єдиної великої імперії під назвою Росія вже 5-те століття нищить народи. Проте навіть найновіші методи гібридної війни, зі застосуванням модерної техніки, дезінформації і відвертої брехні не зупинять закономірного кінця імперії зла.

Не тільки сторонній людині дивно, що ЗМІ в Україні надають простір різноманітним політичним, стратегічним «фахівцям», різним «мироносицям», але чомусь не надається можливість висловитися військовим експертам, які здатні оцінити можливості і здібності українського війська. Саме їхня думка повинна б бути почутою – має сенс боротися з прихованим ворогом, чи є спосіб визволити територію від «шахтарів та трактористів», які «перекваліфікувалися» на танкістів, ракетників, снайперів і т.п., чи краще ганебно піднести руки і сказати: «Здаємось»?

Українці повинні пильнувати, щоб не потрапити під вплив фальшивих гіпнотизерів, які нашіптують про «непереможність» терористів, маючи на увазі російських агресорів. Зрештою, біблійні та історичні приклади є достатнім доказом того, що ідею не перемогти. А свята ідея відновлення одної з найстаріших держав Європи, яка колись мала назву Київська Русь – пережила двоголового московського хижака, червоного ката з червоною зіркою, то переживе і двоголового хижака в руках кремлівського карлика і його армію «зелених чоловічків».

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн