Нещодавно з’явилася англомовна стаття правнучки Нікіти Хрущова на тему Путінської агресії. Ніна Львовна Хрущова, сьогодні професор Міжнародних справ в університеті Нью-Йорку «The New School». Стаття під назвою «Путінське втягнення у Крим, п’ять років потому: Націоналізм не платить рахунків». У статті Хрущова висунула такі головні тези: «Історія повинна навчити кожного авторитарного правителя, що націоналізм не проіснує на віки, бо риторика величі не оплатить рахунків», «З цензурою та переслідуванням, Путін наслідує модель Йосифа Сталіна, що ізолював Совєтський Союз, будуючи соціалізм в одній окремій країні», «Така дія робить людей менш слухняними. Тисячі протестували проти пенсійної реформи восени. В останніх тижнях десятки тисяч більше вийшли на вулиці, захищаючи свої віртуальні свободи». Пише пані Хрущова далі, що її 22-літній племінник сказав, «Коли моє життя на лінії (Інтернету – А. Л.) загрожене, я боронитиму його своїм фактичним життям».
До речі, у цілій статті пані Хрущова ні разу не осуджує злочинність московської агресії чи самого Путіна, а просто уболіває, що з цією подією прийшли санкції та ізоляція які негативно відбилася на економічному стані Москви. В статті Хрущової ані одного слова морального чи етичного покаяння, жалю чи вибачення щодо навіть населення Криму, навіть кримських татар.
В статті, здавалося б підсвідомо, пані Хрущова пояснила причину агресії у Крим немов виправдання: «Цей регіон був частиною російської імперії століттями. Росіяни вважають це Християнським місцем народження того, що колись вважалося Київською Росією, первісною державою Росії і України». Так і є написано у статті – «Київська Росія», а не «Київська Русь». Неможливим є, що пані Хрущова не розрізняє поміж двома назвами.
Очевидно, я відразу написав на електронну адресу пані Хрущової, яку я знайшов на сайті її університету в Інтернеті, вказуючи на її помилкову назву «Київської Русі», певність її знання історії двох народів та пропонуючи їй інтроспекцію своїх шовіністичних почувань, навіть коли би вони були підсвідомі.
Мені здається, цей випадок не ізольований, а радше притаманний москалям. Претензії до Київської Русі москалів – це симптом великодержавності, шовінізму. До речі, це є безперечним доказом того, що Путінська агресія безтермінова часово і географічно, коли йдеться про Україну. Немає Путіна, знайдеться інший. От навіть професор університету, академік Ніна Хрущова. Вона покладає великі надії та бажання демократичності для московського народу, але тим не менше ці аспірації, навіть якщо вони правдиві, не відхиляються від історичного шовінізму, коли йде мова про Україну та українців. Очевидно, це логічно, хоч зухвало вияснюється – бо без Києва Росія не має назви, тільки Московія, втрачає триста років свого існування, а імперія потребує великої історії, а також без осідку християнства Москва втрачає навіть ілюзії бути третім Римом.
Написавши свого листа до пані Хрущової, очевидно, я від неї не одержав відповіді і напевне не одержу. Рівно ж я передбачаю, що вона і на мить не застановиться над моїми заувагами, а про внутрішню інтроспекцію можна зовсім забути. Але вона зовсім серйозно, хоча лицемірно, вважатиме і проголошуватиме себе демократично наставленою людиною Західного світу. Проблема не тільки у пані Хрущовій. Маючи певний стаж, родинний і академічний, а також трибуну, вона поширюватиме московську дезінформацію на кожному кроці.