Вівторок, 30 липня 2019 16:19

Права нації – передумова прав людини

Б.О. (Ярослав Стецько) «Шлях Перемоги» №32 (1118), 10 серпня 1975 р.
Права нації – передумова прав людини

Ідеї Дмитра Донцова не менше актуальні сьогодні, як були вони вчора, чи передвчора. Мабуть ніхто другий з-поміж ідеологів українського націоналізму так глибоко не збагнув слабостей українського національного характеру, як це гостро актуально вчинив Д. Донцов. Через те він для всіх нас посьогодні є національною Кассандрою! Як воно не дивне, але трапляється, що дехто з політичної еміграції під впливом чужих нам ідей шукає порятунку не там, де слід, тобто не в національній ідеї, але в «здійсненні прав людини», що є фікцією. Ми запитуємо, де, коли, за яких умов у будь-якій поневоленій нації могли бути здійснені права людини без здійснення перед тим прав нації – без розвалу імперій, без відновлення чи створення суверенних, від нікого незалежних, самостійних національних держав досі поневолених націй.

Ми не боремося за здійснення людських прав у російській імперії, в тюрмі народів і людей, бо це обман і ошуканство – себе, народу, світу, але ми боремося за розвал російської імперії на національні, народоправні, суверенні, від нікого незалежні держави поневолених народів! Всякі тактичні міркування про те, що доцільніше є ставити боротьбу за людські права на перший план, а не боротьбу за права нації, уважаємо опортунізмом, пристосуванством, деградацією національної ідеї, капітулянством перед окупантом і його помічниками у світі. Повинно бути ясно, що центральною ідеєю нашої епохи є національна ідея, розвал імперій, національна держава! Соціалізм, всесвітянство, інтернаціоналізм, «гуманізм» – проголошуваний окупантом – це облудні ідеї імперіалістів, щоб обманути, обдурити поневолені нації і панувати над ними, хай і при помочі «корисних дуракоф»! Немає прав людини, що належить до поневоленої нації, без здійснення ідеї національної незалежної суверенної народоправної держави для росту нації, що її поневолює ворог! Хто бореться буцімто за права людини поневоленої нації і заявляє, що бореться тим чином за національне визволення нації і відновлення її суверенної держави – обманює своїх і чужих! Національно-політичні в’язні існували і будуть існувати так довго, як довго нація поневолена! Ніякі відклики до людських прав цій поневоленій нації не допоможуть! Існування політичних в’язнів є тільки доказом національного поневолення даної нації! Як довго існує національне поневолення, то так довго існує поневолення людини, члена поневоленої нації! Без національного визволення немає визволення людини поневоленої нації!

Прийшов час вести акції в обороні понад усе національних прав поневолених націй! Прийшов час змагатися за кордоном за визволення націй, за розвал російської тюрми народів на національні незалежні держави і не йти на ніякі компроміси під фальшивкою, що зветься змагом за людські права! Треба припинити фальшування волі наших політичних в’язнів тактичними опортуністичними міркуваннями про більшу сприємливість концепції боротьби за людські права, від боротьби за національні права!

Не є суттєвим звільнення за всяку ціну в’язнів при рівночасному фальшуванні ідей і мети боротьби, але суттєвою є боротьба за розвал російської тюрми народів на суверенні держави; боротьба за державу – це істотне і основне. На шляху цієї боротьби падуть і будуть падати борці, бо такий закон боротьби, – будуть тюрми заповнювані борцями, бо ідея незалежності, суверенітету націй несполучна з концепцією імперії! Держави без боротьби не будемо мати. Її не випросити, ні не вишахрувати! Доки не буде Української Держави, так довго існуватимуть політичні в’язні і так довго буде вестися боротьба за їх звільнення, але не ціною фальшивки їх мети, а за розвал імперії і відновлення національної суверенної держави! Час вже скінчити з опортунізмом, що виявляється у формі, гаслі боротьби тільки за права людини в імперії, бо це обман і облуда, але наказом хвилини є боротися за розвал імперії і за національну державу, як передумову здійснення всіх прав людини, що її нація є в стані поневолення, визиску, пониження. Сам тільки відклик до Універсальної декларації прав людини – звичайний опортунізм і намагання спільного фронту з протирежимними москалями в рамках імперії. Зрештою, слушно окреслила її одна жінка-в’язень, героїня, назвавши її найбільшим обманом і облудою з боку ОН і СССР.

В декого на еміграції опортунізм сягає так далеко, що відносні оборонці в’язнів забувають відкликатися напр. до Декларації про деколонізацію, точніше, про надання державної незалежності колоніальним країнам і народам – тобто декларації про необхідність розвалу імперій, схваленої ОН 1960 і підтвердженої 1971 р., чи до Хартії ОН, яка говорить про самостійність народів, а понад усе забувають про Богом і природою дане кожному народові право на державну незалежність, про волю народів бути суверенними на своїй землі. Чомусь товчуться у комплексі захисту прав людини в колоніальній імперії, в російській тюрмі народів.

Існує небезпека на еміграції, що постановкою боротьби за людські права буде сфальшована вся цілеспрямованість її в Україні, уся її суть: боротьба за державу!

Отже необхідно вести далі боротьбу під кличами розвалу російської імперії, відновлення Української Держави, за владу Українського народу на українській землі, за прогнання москалів з українських земель, за українську надію, а через те за українську людину! Найперше – держава, а в ній само собою будуть здійснені права української людини! Чи ж не бачимо, що ще трохи і світ забуде, за що караються по тюрмах наші в’язні?!

Наше генеральне гасло звучить: імперії розвалюються, постають національні незалежні держави в усьому світі, отже усі наші сили на фронт боротьби за розвал російської імперії на незалежні держави, за розвал СССР, за знищення російського колоніалізму, імперіалізму, тоталітаризму-комунізму; за Українську Державу йде наш бій!

Тому комітети оборони політичних в’язнів мусять прийняти іншу політичну змістову формулу: не повинні це бути виключно комітети оборони людських прав в’язнів, бо українські в’язні є наслідком колоніального, імперіального чужонаціонального, ворожого поневолення. Яка б не була російська імперія, яка б не була окупація України чужонаціональним наїзником – вона завжди буде або тоталітарна, або поліційно-військова, або абсолютистична, або диктаторська... Ще не було іншої імперіальної системи в окупованій країні, як насильницької, терористичної, народовбивчої... Чому ж тоді обдурювати себе ілюзіями, оманами, що з «демократизацією» СССР прийде визволення нації?! Де, коли і з якою поневоленою нацією таке бувало? Чи може сталося це з бурами, ірландцями, алжирцями, індійцями? Чи не вішали англійські демократи ірландських чи бурських борців за національне визволення? Не вішали французькі суперліберальні демократи алжирських повстанців?! А в’єтнамських борців Дєма?!

Немає, не було і бути не може здійснених людських прав України в російській імперії – тоталітарній, «демократичній», «християнській», бо перше право українця – це право його Батьківщини на незалежність, на суверенність, на відділення від Росії, бо щойно тоді як наслідок здійснення національної незалежності прийде здійснення прав людини! Більше, як будь-коли тепер після капітуляції Заходу в Гельсінгфорсі перед Росією, після визнання усіх російських загарбництв по нинішній день, – наказ хвилини: в акціях підняти фронтально справу розвалу російської імперії, підняти справу Української Держави, справу протиколоніалізму і протиімперіалізму, скерованого проти Росії, справу визвольного націоналізму – справу прав нації, а не прав людини ніби незалежно від прав нації. Для нас зовсім немає значення, чи цей клич актуальний для Кіссінджерів і Фордів, Шмідтів і Брандтів, Вільсонів і Каляґенів, – він життєвий для нашої нації і всіх уярмлених націй! І тому він правильний!

Тому чолове гасло наших акцій тепер: знищити російську імперію, знищити російський колоніалізм, відновити Українську Державу! Захист українських політичних в’язнів повинен вестися в ім’я прав української нації на її незалежність!

Loading...

Інтерв'ю

Тарас Рондзістий: «Виховання патріотів – пріоритетна українська справа»

Цього року вп’яте відзначають в Україні на державному рівні День захисника України. З цього приводу...

14-10-2019 Інтерв'ю

Боляєнь Сиресь: Досить «просити»! Наше право – вимагати!

Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю ерзянського Інязора Сиреся Боляєнь із редакцією газети «Ерзянь Мастор».

30-09-2019 Інтерв'ю

Олександр Сич: «Нарікають на ворога слабкі. Сильні – стискають зуби, роблять висновки і готуються до нового бою…»

Політичні виклики часу. Ексклюзивне інтерв’ю з заступником Голови ВО «Свобода», політологом, доктором історичних наук Олександром...

27-08-2019 Інтерв'ю

Веб-дизайн