Понеділок, 19 серпня 2019 15:18

Україна – не Ліберія

Григорій Жибак
Україна – не Ліберія

В історії, хоч греблю гати, чимало випадків, коли відомі спортсмени використовували свою популярність, аби розпочати політичну кар’єру.

У цьому контексті чи не найбільшої уваги вартий відомий у минулому ліберійський футболіст Джордж Веа. Далекого вже 1995 року його було визнано найкращим у Європі, Африці, врешті – світі. Досягнення унікальне з огляду, що світовий футбол знає лише три випадки, коли найкращим визнавали гравця, який ніколи не виступав на світовій першості та збірна якого жодного поєдинку не провела на Мундіалі. Також нападник став найкращим гравцем Чорного континенту у ХХ столітті. А ще були звання чемпіона Франції та Англії, тріумфи у бомбардирських перегонах. Вражаючі досягнення!

Зіркові часи Веа припали на період його виступу в італійському «Мілані» в 1995-1999 роках. Також він захищав кольори не менш відомих французьких «Монако», «Марселя» та «Парі Сен-Жермен», англійських «Челсі» та «Манчестер Сіті». Одержуючи чималу зарплатню у європейських грандах, Джордж Веа не забував про свою Батьківщину, яка знемагала від багатолітньої громадянської війни, економічної кризи, корупції, вірусу Ебола. Широка та щедра благодійність додала популярності Джорджу Веа. Його поважали у світі не тільки за футбольний хист.

Відтак жодного подиву не викликало обрання в грудні 2017 року знаменитого футболіста 25-м президентом Ліберії. Здавалося, маючи в руках усі необхідні важелі, світову славу та високі знайомства, Веа наведе лад, виведе свою країну із глибокого занепаду. Минуло півтора року. Корупція і бідність у Ліберії не подолані. Ціни, зокрема на продукти харчування, зростають у рази. Країна опинилася на межі повстання. Адже минулого року Ліберію покинули ще й миротворці ООН.

Новообраний президент обіцяв ліберійцям позбутися корупції, допомагати бідним. Утім, його правління виокремлюється цілковитою бездіяльністю, скандалами, ростом інфляції. Понад половина населення країни живе на менше, аніж 2 долари на день. Джорджа Веа дедалі гучніше звинувачують у всіх бідах, зокрема в незаконному збагаченні. У столиці країни він звів комплекс із 50 будинків нібито за гроші, зароблені під час футбольних виступів. Але йому не вірять, адже Веа публічно не декларує свої активи. Також із Джорджа кепський оратор. Він губиться під час інтерв’ю, не може викласти думку. Доволі часто президент засинає на зустрічах.

На додачу, Ліберія потопає ще й у злочинності та важких наркотиках. Населення зневірилося. Перші протести в країні розпочалися в червні. Висока ймовірність, що Джордж Веа не добуде відведений президентський термін і буде рятуватися втечею у якийсь африканський «Ростов-на-Дону».

Україна – не Ліберія. Але якісь дивні асоціації виникають під час написання цих рядків. Необов’язково бути відомим спортсменом, аби на хвилі популярності здобути найвищу державну булаву. Артисти також у тренді. Ті ж самі обіцянки подолати корупцію, допомогти бідним, здешевити комунальні послуги, підняти зарплати, пенсії. Але не так сталося, як гадалося! Із того, що зростає, можна хіба виокремити невдоволення і розчарування та, так званий «борщовий набір», який був одним із головних складових критики попередньої влади й президента.

Дивним чином схожі дивакуваті публічні виступи новообраного президента України та Ліберії. Одразу й не збагнеш, це ще виступи лідера «95-го кварталу» чи вже очільника держави? Щоправда, наш президент на зустрічах не дрімає. Доволі часто десь «літає», занурюється в себе, але ж не спить!

З-поміж відомих українських гравців, які завдяки своїй популярності прагнули політичних висот, також, як і Веа, є володарі «Золотого м’яча» – Олег Блохін (1975) та Андрій Шевченко (2004). Блохін навіть заліз був у комуністичну партію. Згодом, 1998 року, став депутатом Верховної Ради України від сумно відомого об’єднання «Громада», яке «сколотив» не менш сумної слави Павло Лазаренко. Далі Блохін «здобув» фракцію «Батьківщина», після чого 2001 року повернувся в комуністичне «болото», яке на тоді мало вивіску «Комуністична партія України». Із нею «блоха» знову потрапив у парламент, але вже через пів року накивав п’ятами до інших пройдисвітів – Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Став членом політради. Далі був промосковський блок «Не так!», з яким Олег Блохін до Верховної Ради не потрапив і повернувся до тренерського хліба. Із останніх діянь цього персонажу супроти України можна згадати його обурення в часі початку Революції Гідності, що він не може повести своїх дітей «на йолку» через події на Майдані.

Щодо Андрія Шевченка, який нині верховодить національною командою України, то в його біографії також є ганебна участь у СДПУ (о), до якої він вступив 1998 року. Один із найлютіших ворогів України Медведчук стверджує, що там Шева перебував аж до 2005 року. У 2012 році Андрій Шевченко балотувався до Верховної Ради під другим номером у списку партії Наталії Королевської «Україна – вперед!». Привертає увагу москвинський варіант назви партії: не «Україно – вперед», а «Україна – вперед». Шева ніби навіть витягнув із власної кишені 10 мільйонів гривень на потреби цього збіговиська. Та марно. До Ради тодішні «слуги народу» не пройшли. Треба також пригадати, що свого часу єдиний український футболіст, який забивав голи у фінальних стадіях чемпіонатів світу та Європи, просторікував про об’єднання української футбольної першості із москвинською. Мовляв, так було б цікавіше.

Минулого року тренер «жовто-синіх» поставив свій підпис під петицією щодо звільнення бранця Москви, українського кінорежисера Олега Сенцова. Упродовж багатьох років Шевченко мав свою долю в бізнесі москвинського мільярдера Абрамовича, який був власником лондонського «Челсі», за який Андрій, як і Веа, також виступав. Невідомо, можливо, спільний інтерес у бізнесі є у них і сьогодні. І щоб довершити короткий портрет Андрія Шевченка, треба сказати, що його нагороджено найвищою державною відзнакою – «Герой України»…

Найвищих політичних висот із колишніх спортсменів сягнув Віталій Кличко. Посада мера столиці – вельми висока й престижна. Тим паче, що він обраний киянами. Йому довірили люди. Але й тут є певні асоціації з Ліберією. І не лише в тому, що Кличко також далеко не гуру у спілкуванні з журналістами. Новообрані «слуги народу» на чолі з президентом мали на увазі цей народ. У даному випадку – киян. Незважаючи на законне обрання, під Кличком розхитують крісло, щоб замінити своїми «зеленими» достойниками. Тут також не обійшлося без високих знайомств. Як одну із тактик оборони Віталій обрав візит до США. На якийсь час це остудило запал нинішніх непорозумінь при владі. Чи надовго? Якщо чемпіона з боксу й надалі денервуватимуть, можемо стати свідками обрання ним іншої тактики, більш звичної і практичної для нього. «Слуги народу» ризикують зазнати втрат на політичному рингу. Фізичних. Непоправних.

Loading...

Інтерв'ю

Олександр Сич: «Нарікають на ворога слабкі. Сильні – стискають зуби, роблять висновки і готуються до нового бою…»

Політичні виклики часу. Ексклюзивне інтерв’ю з заступником Голови ВО «Свобода», політологом, доктором історичних наук Олександром...

27-08-2019 Інтерв'ю

Віктор Рог: За Україну йде великий бій

Головний редактор всеукраїнського тижневика «Шлях Перемоги», публіцист, автор книг і численних публікацій з ідеології українського...

21-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Шухевич: «Ніхто не зміг сплутати йому гри»

Про військове зростання воєначальників УПА, зокрема Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – центральної фігури...

05-03-2019 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн