Вівторок, 12 травня 2020 18:03

Бути готовими до відсічі «п’ятій колоні»

Віктор Каспрук
Бути готовими до відсічі «п’ятій колоні»

Коли розпався СССР і рухнула «залізна завіса», мільйони росіян почали іммігрувати на Захід. 

Спочатку в країнах західної демократії подібна «хвиля» переселенців сприймалася ледве не як благо, адже люди, котрі були спраглі до свободи, змогли нарешті вирватися з тіні тоталітарного радянського минулого. На жаль, на Заході тоді не готові були зрозуміти, що скалки колишніх «радянських людей» – це не «погіршений варіант людини західної», а абсолютно інший, умовно кажучи, підвид – homo sovetikus, який не завжди піддається зміні своїх переконань.

Не дивлячись на те, що Російська Федерація не є економічним гігантом, але в одній галузі вона таки досягла успіху. І це є шпигунство. Путіну вдалося вдвічі збільшити кількість своїх спецслужб, як засобу збереження своєї влади в середині країни, так і як спосіб впливу по всьому світу. Не говорячи вже, що після розвалу СССР мільйони росіян виїхали за кордон. І серед цієї імміграції було чимало засланих вихідців і агентів ФСБ/КГБ, які спромоглися розчинитися серед «імміграційної хвилі», роблячи вигляд, що вони стали толерантними до своєї нової батьківщини.

На Заході дуже недооцінюють «щупальця» російських спецслужб, які Москва просунула по всьому світу. І це може зіграти злу гру в момент, якщо в Кремлі вирішать піти в «геополітичний ва-банк».

«Натуралізовані» десятиліття тому «американці», «британці», канадці, «німці», «іспанці» чи «французи» будуть здатні викликати великі збурення на місцях, оскільки випали з поля зору західних контррозвідок. І наразі це не обов’язково є «сплячі агенти», діяльність яких може бути законсервована на довгий час. Частина цих «виїздистів» переїхали до інших країн, залишивши вдома своїх батьків. І тому вимушені, час від часу, чи навіть періодично, навідуватись на «путінську територію». А це чудова можливість для ФСБ знайти потрібний «ключик» до осіб, які змушені жити фактично на дві країни, що підштовхує їх до необхідності вибору, де ж саме їхня справжня батьківщина. Подібні «неусвідомлені агенти» є не менш небезпечними, ніж представники шпигунської російської мережі, котрі, рано чи пізно, потрапляють в поле зору західних контррозвідок. Оскільки ці люди, до якогось моменту, й самі можуть не усвідомлювати, що будуть готові зрадити тих, хто надав їм прихисток у важкі для них часи і почати діяти в інтересах тоталітарної Російської Федерації.

Наразі Москва робить все для того, щоб якомога більша кількість колишніх співгромадян перебувала в стані такої перманентної невизначеності. Ці «ментально роздвоєні» особи можуть вдома постійно дивитися різноманітні російські телевізійні канали, котрі передаються через супутниковий зв’язок, замість телебачення держав, де проживають. Подібна толерантність в споживанні пропагандистської інформації призводить до того, що, перебуваючи в «путінському інформаційному просторі», вони свідомо чи підсвідомо починають перейматися почутим, а поступово й вірити в те, що так нав’язливо пропонує їм офіційна путінська пропаганда.

Зомбовані Кремлем особи до часу можуть і не проявляти ніякої активності, проте, якщо настане серйозний конфронтаційний момент у протистоянні Росії і Заходу, їхній вибір може бути на користь Москви. Це актив путінських спецслужб, який не завжди можна і запідозрити у нелояльності до США, Канади, Великої Британії чи Німеччини. Але він завжди буде для Путіна в резерві на час «Ч». Психологічна нестабільність і прихована нетолерантність цих людей – це ті «кити», на які може розраховувати і опиратися путінський режим.

Російська розвідка ще з минулих радянських часів навчилася виявляти і «виловлювати» такі незміцнілі душі, котрі ніяк не можуть визначитися з тим, до якого ж берега вони б хотіли пристати. І це є великим резервом для залучення їх до роботи в інтересах Російської Федерації. Не говорячи вже про те, що ФСБ цілком може мати компромат на ту чи іншу персону, яка не зацікавлена в тому, що б в країні її нового перебування про це дізналися.

«Людолови» прискіпливо придивляються до подібного роду активу, вишукуючи серед нього потенційних «клієнтів». Очевидно, що це не джерела високого рівня, котрі можуть і не проходити розвідувальні інструктажі та не бути частиною якоїсь шпигунської спільноти. Здебільшого – це «громадяни без громадянської позиції», котрі своїм хитанням і небажанням остаточно визначитися з тим, хто ж вони є в дійсності, роблять безпеку країн свого перебування вразливою до проникнення російських впливів і деструктивної діяльності Москви.

Колдер Уолтон, історик із Гарвардського університету, який спеціалізується на питаннях шпигунства, зазначає: «Хороший шпигун у потрібному місці та в потрібний час може дати вам розвідувальні дані, які ви не можете отримати з інших джерел».

Після модернізації Путіним російських спецслужб, збільшилася увага ФСБ і ГРУ до закордонних росіян, котрі отримали іноземні громадянства.

Правонаступники КГБ, діючи винахідливо і нестандартно, намагаються посіяти в душах емігрантів сумніви у правильності зробленого ними вибору не на користь Росії. Такі легкодухі особи можуть стати бажаною здобиччю російської розвідки. Особливо враховуючи той факт, що далеко не всім вдається легко, безболісно і швидко вписатися в соціуми обраних ними країн. Дехто значимо, на перших порах, втрачає соціальний і майновий статус. І тут вони можуть стати дуже хорошою «поживою» для путінської агентури, яка відслідковує зміни в їхніх настроях.

Небезпеку, котра надходить від агентурних мереж Росії, потрібно сприймати серйозно, і, в жодному разі, не недооцінювати. Її можна прослідкувати на прикладі України, в якій Москва задіяла свою ешелоновану агентуру, вводячи в дію ті чи інші її сегменти в потрібний для себе час. Адже Путін розпочав гібридну війну з Україною ще задовго до 2014 року. Таємні спецоперації, дезінформація, дискредитація політичних діячів, знищення патріотично налаштованих українців Росія не припиняла у всі часи. Не говорячи вже про те, що всі таємні архіви з досьє агентів, рекрутованих кегебістами, були вивезені до Москви до 1991 року. В ФСБ/КГБ потім успішно використовували ці матеріали для того, щоб завербовані не могли ухилитися від співпраці з Росією.

Кремль методично і цілеспрямовано намагається відновити контроль над українськими територіями, які він ніколи не визнавав втраченими сферами впливу. А захоплення українського Криму і частини Донбасу – це лише один зі способів контролю, оскільки окуповані землі стали плацдармом для нових загарбань, які планує Москва.

Сьогоднішня Росія є мафіозною державою, якою керує довічний диктатор, що не дотримується жодних правил.

У Кремлі будуть використовувати «п’яту колону» не лише в Україні. Тому потрібно бути готовим дати відсіч Путіну і на західному, досить вразливому напрямку.

 

Loading...

Інтерв'ю

Ігор Лосєв: «Я думаю, що нашому народові потрібно років 20 хорошої національно-патріотичної диктатури»

Навколо мови ніхто не буде об’єднуватися. З такою заявою виступив президент України Володимир Зеленський.

14-10-2020 Інтерв'ю

Віктор Рог: Революція на Граніті – це перемога над страхом

  30 років тому, з 2 по 17 жовтня 1990 року, в центрі Києва протягом 16...

04-10-2020 Інтерв'ю

Соломія Фаріон: «Ми виховуємо молодь через дію»

Очільниця Молодіжного Націоналістичного Конгресу про співпрацю з центральними та місцевими органами влади, вплив на молодіжну...

03-09-2020 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн