Напередодні окремі наївні люди зненацька повірили у щирість Путіна, який дуже делікатно «запропонував» сепаратистам Донбасу референдум не проводити. На що отримав не менш делікатну відповідь: референдум, при всій повазі до ВАС, ми таки проведемо. Путін розвів руками, мовляв, бачите всі, я їх не контролюю, я для них не авторитет. І отримав на руки заздалегідь замовлені результати.
На диво, наївні люди виявилися навіть серед лідерів сепаратистів, повіривши в те, що там у Кремлі щось переплановують, отож, потрібно висловлюватися обережніше (до отримання подальших інструкцій). А тому Роман Лягін, призначений головою виборчкому «референдуму» на Донеччині, оприлюднюючи його блискавично опрацьовані «попередні результати», завбачливо заявив, що після голосування статус Донецької області ніяк не зміниться. Мовляв, «хочемо всього лише заявити про наше право на самовизначення». І після оголошення підсумків референдуму «ми не перестанемо бути частиною України, ми не станемо частиною Росії, а всього лише заявимо світу, що ми хочемо змін». Ну і так далі: «ми хочемо бути почутими», «ми хочемо вирішувати долю свого регіону самі». Хоч наприкінці і повторив, про всяк випадок (а раптом Москва знову скомандує «фас!»): «ми всього лише боремося за право на самовизначення». Поняття «самовизначення» дуже широке. Скажуть «самовизначитися» до складу Росії – «самовизначимося», скажуть формалізувати «Донецьку народну республіку» і встановити дипломатичні стосунки з Північною Осетією та Абхазією – «самовизначимося і встановимо». А накажуть залишатися в складі України для продовження дестабілізації, посилення сепаратизму та пропагування федералізації – виструнчимося і підемо на манівці диверсійно-підривної роботи, зі сяйвом «трикольору» в очах та буквосполученням «Путін» на устах.
Однак обережність Лягіна «соратники» не оцінили. І його разом з купкою інших лідерів самопроголошеної «Донецької народної республіки» позбавив «владних стільчиків» такий собі Сергій Здрилюк, який називає себе «правою рукою» командира бойовиків на Донбасі Ігоря Стрєлкова (Гіркіна). Лягін це спростовує, однак не важливо, який щур вважається «легітимнішим» серед інших. Важливіше те, що щурі вже почали гризтися одне з іншим навіть на найвищому рівні, а не тільки за право пограбувати той чи інший банкомат. Залишається сподіватися, що незабаром всі вони організованою зграєю чи деморалізованими купками подадуться до збірного пункту всіх вже відпрацьованих для Кремля шкідників – до Ростова-на-Дону. Здавалось би, саме для цього і проводиться на Донбасі масштабна антитерористична операція.
Дійсно, АТО ніби й проводиться, ніби й масштабна. Проте, якщо абстрагуватися від переможних реляцій Авакова, згідно з якими зашморг на шиї гідри сепаратизму затягуються день за днем все сильніше, а терористи зазнають поразок більших, аніж німецькі війська під Сталінградом… Якщо також не брати до уваги лемент московської пропаганди… Тоді все це нагадує давній анекдот, злегка осучаснений: «Вчора ми вибили сепаратистів. Сьогодні вони вибили нас. А завтра прийде Аваков і оголосить 1001-ий суворий ультиматум: «Ви протягом 24 годин здаєтесь, а не то буде вам рішуче АТО!». Можна було би посміятися, якби небоєздатність української армії, саботаж багатьох працівників МВС, помножені на бездарність та безпорадність різноманітних «в.о.» на їх чолі не коштували б життя та здоров’я справжніх українських патріотів, які не валандаються на прес-конференції чи закордонні зустрічі, а хто як може захищає територіальну цілісність України. І якби не напрошувалося порівняння з армією левів на чолі з баранами.
Замість того, щоб продемонструвати мешканцям Донбасу силу нової влади (навіть не посиланням нових колон бронетехніки, яка легко виводиться з ладу сепаратистами або й просто опиняється в їхніх руках, а хоча би в інформаційній сфері), прем’єр Яценюк ініціює проект закону про проведення 25 травня всеукраїнського консультативного опитування стосовно майбутнього устрою України (замість референдуму, провести який немає юридичних підстав). В парламенті цю подиву гідну «ініціативу» підтримали лише 154 депутати. Позиція інших була значно адекватніша: як можна проводити подібне опитування в умовах військової агресії та окупації частини території України?! Звісно, для Яценюка це заскладно, але розумніші громадяни можуть спробувати собі уявити таку ситуацію: в 1940 році німецькі війська інтенсивно окупують територію Франції, а її прем’єр, замість організації оборони, пропонує провести опитування стосовно того, чи французи підтримують територіальну цілісність Франції, чи ні? Відповідно, виникають два запитання. По-перше, скільки солдатів після цього були би повністю деморалізовані і заявили б, що поки що опору чинити німцям не будуть – до оприлюднення результатів опитування (бо чого ж воювати, гинути, якщо більшість французів – проти?!). По-друге, як би вчинили з таким прем’єром французькі офіцери-патріоти на кшталт генерала де Голя? Однак сьогодні 2014 рік, Україна – не Франція, а тому чергова маячня від Яценюка безславно померла в залі Верховної Ради.
Натомість хоч щось адекватне в рамках процесу постійного «референдування» спробував вкотре зробити очільник Дніпропетровщини Ігор Коломойський. Мало того, що після оголошення чималої винагороди за «голови» затриманих терористів останні його територію оминають десятою дорогою – паралельно з сепаратистським референдумом на Донбасі організували опитування про приєднання окремих громад до Дніпропетровської області, як осередку стабільності, порядку та добробуту. За попередніми даними виборчих комісій, в Луганській області в опитуванні взяли участь понад 975 600 осіб, у Донецькій – 1 мільйон 467 тисяч. Раніше в Луганській і Донецькій області близько 100 територіальних громад висловилися за приєднання до Дніпропетровської області: комісія отримала від них копії звернень до Верховної Ради про внесення змін у відповідні нормативні акти і зміни адміністративно-територіальної підпорядкованості. Чи то сам Коломойський це вигадав, чи його команда – не важливо. Проте така ініціатива виявилася принаймні ефектнішою за те, що пропонував Яценюк. Нажаль, при кожній владі місцеві ініціативи в Україні є оригінальнішими за центральні.
І на завершення. Доки сепаратистам, терористам та московським диверсантам день за днем наспівують мантру «а то вам буде АТО», звичайнісінька сільрада села Білики Кобеляцького району Полтавської області зобов'язала одного з найбільших виробників м'яса птиці і свинини в Росії агрохолдинг «БЕЗРК-Белгранкорм» у місячний термін припинити діяльність на території села. Оскільки переробний завод порушив екологічне законодавство, згідно з яким таке підприємство повинно перебувати на відстані не менше двох кілометрів від житлової зони. А саме існування підприємства несе загрозу потрапляння шкідливих речовин у стічні води.
«БЕЗРК-Белгранкорм» входить в п'ятірку найбільших виробників м'яса птиці в Росії, а також займає 16 місце за продукуванням свинини. На ринок України він вийшов у 2008 р. І його український філіал демонстрував значно вищу прибутковість у порівнянні з «метрополією»: прибуток «Белгранкорм-Полтавщина» в 2013 р. при випуску 10,3 тисяч тон свинини перевищила 300 мільйонів рублів, такий ж прибуток отримали білгородські підприємства холдингу, які, однак, виробили втричі більше свинини – 38,4 тисяч тон. Тим не менше, «з метою недопущення насильницьких дій і конфронтації» російський агрохолдинг погодився з цим рішенням, тобто, забратися з української території. Така собі маленька економічна АТО силами однієї полтавської сільради, якій просто пощастило, що її очолює не Аваков.