Майор УПА Мирослав Онишкевич - командир Воєнної Округи ч. 6 – “Сян”

Петро Содоль
Мирослав Онишкевич Мирослав Онишкевич

Майбутній командир народився 26 січня 1911 року в селі Угнів, нині Сокальського р-ну Львівської області. Син селян, закінчив 4 кляси гімназії, згодом торговельну школу у Сокалі. В 1928-1931 роках навчався у технічній школі у Ковлі на Волині, де також вступив до ОУН і став дуже активнм членом. Літом 1931 р. імовірно брав участь у спаленні мосту на дорозі Ковель- Ратно. Арештований у вересні 1931 р. за приналежність до ОУН та поширення летючок, перебував у слідстві до листопада 1932 р. у Луцьку. Тоді формально засуджений на один рік і зразу звільнений.

Мабуть з початком 1933 р. покликаний до польського війська, де зразу старався організувати українців до ОУН. Але у квітні 1933 р. апеляційний суд попередній вирок змінив на 3 роки ув’язнення і його забрали назад до в’язниці. Згадки про те, що він закінчив військову школу підхорунжих і був офіцером резерви на мають підстав. Остаточно звільнений із в’язниці в серпні 1935 р., повернув до Угнова і почав працювати у адвокатській канцелярії. В 1936 р. одружений із Стефанією Зварич. Десь в тому часі він співробітник видавництва “Дешева книжка”. В 1938 р. переїхав до Львова, де працював у крамниці, як продавець і таємно куратор зв’язкового пункту ОУН.

В 1939-1941 перебуває по німецькому боці кордону, імовірно працює бухальтером. Літом 1941 р. в Похідних групах ОУН іде на схід, часово був зв’язковим Крайового проводу ОУН в Києві до Львова. Від 1942 р. він у Львові, член проводу ОУН Львівської області як військовий референт. В 1942-1943 рр. він легально працює як директор якоїсь каси у Львові. Весною 1943 р. призначений організаційно-мобілізаційним (оргмоб) рефе- рентом Львівщини, підбирає оргмобів по округах і повітах. Від липня 1943 р. він заступ- ник обласного командира Української Народної Самооборони (УНС) в ранзі булавного. Осінню починає енергійно організувати відділи УНС на терені північної Львівщини, уживає псевдо – Богдан. Від грудня 1943 р. він офіційно шеф Штабу і заступник коман- дира Воєнної Округи ч. 2 “Буг” УПА-Захід.

В січні 1944 р. іменований хорунжим, весною і літом 1944 р. перебуває з відділами УПА, головно на північній Львівщині та в околицях Сокаля, Рави-Руської і на Холмщині. Бере участь і керує постійними боями із німцями та польським АК, відомий як Лютий. Після переходу (серпень 1944 р.) фронту уживає пс. Чернява, занимається поділом терену на тактичні відтинки (ТВ). Ця концепція ТВ пізніше поширена на цілу УПА-Захід. Терен двох куренів (Любачів і Холмщина) опинилися під Польщею і треба було устійнювати способи переходу нового кордону. За вияв героїзму в боях протягом 1944-1945 пізніше (липень, 1945 р.) відзначений орденом Бронзовий Хрест Бойової Заслуги.

В квітні 1945 р. підвищений до поручника та одержує доручення передати Штаб ВО2 іншому і зголоситися до Крайового командира УПА-Захід. Але через тодішні обста- вини зміг це зробити аж у жовтні 1945 р. Тоді став призначений командиром ВО6 “СЯН” і переходить кордон на Закерзоння у товаристві генералів Дмитра Грицая та Дмитра Маїв-6 ського. Протягом листопада-грудня 1945 по-черзі відвідує кожний ТВ (26, 27, 28) почи- наючи із Лемківщини ідучи на північ. Іменує або затверджує командирів ТВ та перевіряє бойовий стан сотень. Більшість часу в 1945-1947 рр. базується по середині терену у ТВ27 (Любачівщина), де також перебуває крайовий провідник ОУН Закерзоння. В цьому періоді під його командою перебувають 16 місцевих сотень об’єднаних у чотирьох куре- нях, загальною чисельністю (залежно коли) приблизно 2000-2400 бійців УПА. Офіційно уживає псевдо Орест, а в листуванні Білий.

В січні 1946 р. підвищений до сотника, а в червні 1947 р. рішенням УГВР підви- щений до майора з датою старшинства від 14 жовтня 1946 р. В травні 1946 р. особисто одобрює переведення одинокої в історії польсько-українських відносин спільної бойової акції УПА і АК на місто Грубешів. Успіх цієї акції одержав особливе пропагандивне значення. Протягом 1946 р. відділи УПА під його командою назагал успішно старалися стримати переселення українців із Закерзоння до УРСР. Але проти Акції “Вісла” у 1947 р., коли за одною сотнею УПА шукала ціла ворожа дивізія з літаками, вже не було змоги протистояти. Він одобрює перехід уцілилих частин УПА через кордон до УРСР або рейдом на захід. А сам осінню 1947 р. переходить в околиці Вроцлава, де переселено частину українського населення. Частково легалізувався під фіктивним Ян Зварич.

Дня 2 березня 1948 р., мабуть, через зраду він арештований поляками. Проходить брутальне і довге слідство у Варшаві, засуджений на кару смерти 3 червня 1950 р. Замість апеляції написав: “Я виконував накази своїх командирів та сповняв свій обов’язок українця, що боровся за створення незалежної, вільної Української держави... Сподіваюсь смертної кари. Ревізійної скарги вносити не буду, ані не буду просити помилування. Прошу якнайскорше виконати вирок”.

І вирок виконано 6 липня 1950 р. Газети писали: “...розстрілений у в’язниці #1 на Мокотові у Варшаві”. Однак вже за часів демократичної Польщі історик-полька виявила, що ніякого розстрілу не було. В’язнична служба просто його жорстоко катувала, довго били і знущалися аж поки не перестав дихати. Чесні поляки-патріоти цього не могли б зробити. Тут без доручення чи особистого дозволу начальника в’язниці такого би не сталося. Отже обов’язково треба того комуніста хоча посмертно засудити. А командирові УПА Закерзоння варто поставити пам’ятник. Але не ставити у Львові чи Києві, а у Варшаві при вході до тої в’язниці, де його замучили. Тільки тоді його дух поверне до рідного Угнева.

 

Loading...

Інтерв'ю

Микола Посівнич: «Українське підпілля заміняло державні структури, не маючи своєї держави»

Чиновники, Служба безпеки України, поліція та навіть пенітенціарна служба впродовж цілого місяця допомагали дослідникам вирвати...

06-03-2018 Інтерв'ю

Націософія Олега Багана

9 лютого відзначив свій 55-річний ювілей відомий дрогобицький науковець і публіцист, керівник Науково-ідеологічного центру ім...

26-02-2018 Інтерв'ю

Коліївщина - перша національна революція у Європі

Коліївщина 1768 року - Велике Повстання козаків-гайдамаків і українського селянства чи перша національна революція у...

12-02-2018 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн