Сотник УПА “Громенко” - Лицар трьох хрестів за героїзм

Петро Содоль
Сотник УПА “Громенко” Сотник УПА “Громенко”

Громенко – це бойовий псевдонім Михайла Дуди, який народився 12 листопада 1921 р. у с. Сороки, нині в районі Пустомити на Львівщині. Про нього з часів польської окупації відомо дуже мало – тільки те, що був членом Юнацтва ОУН (1937) та навчався у якійсь середній школі, але цю школу формально не закінчив. В 1939-1941 рр. пере- бував за кордоном – початково, мабуть, у Австрії, а пізніше в околицях Кракова, ймовірно в одній із охоронних сотень, де перейшов військовий вишкіл.

Від весни 1941 р. він вояк у Леґіоні – спершу у батальйоні “Нахтіґаль”, а від жовтня у 201 Шутцманшафт батальйоні. Це німецькі назви Леґіону ім. полк. Е. Коно- вальця. Дехто називає ці батальйони Дружини Українських Націоналістів (ДУН), але це було поширене в діяспорі завдяки спогадам-книжкам двох ветеранів – старшин Леґіо- ну. Ті ветерани, які були в УПА себе називали “леґіоне- рами”.

Після твердого піхотинського вишколу в квітні 1942 р. Леґіон німці вислали виконувати службу на Білоруссі – охороняти дороги, залізниці, мости від Червоних партизанів (ЧП). Громенко був командиром роя чи заступником чотового і брав участь у боях із ЧП. В грудні 1942 р., коли закінчився однорічний контракт, всі старшини і вояки Леґіону відмовилися продовжувати службу, бо німці не виконали дані очікування. Тоді вояків звільнили і дозволили повернутися в Галиччину, а старшин під ескортою відвезли до Львова і там арештували.

Повернувши у рідні сторони майже всі вояки Леґіону зразу зголосилися до міс- цевих військових референтів ОУН і зникли у підпілля. Весною 1943 р. частина з них організовано або самочинно переходили на Волинь в ряди Української Повстанчої Армії (УПА). Громенко туди відійшов у квітні 1943 р. у складі організованої групи (30 леґіо- нерів). В УПА Громенко початково одержав призначення як інструктор у підстаршинській школі Воєнної Округи ч. 1 – “Заграва” на Поліссі. Але про його діяльність від вересня 1943 р. до травня 1944 р. знаємо тільки те, що він десь командував чотою, можливо був юнаком у Старшинській Школі “Лісові Чорти” та став поранений в боях. Мабуть, у тому періоді був іменований хорунжим, але документу про це покищо не знайшли.

В травні 1944 р. він появився в Перемиській області, як хорунжий і там переводив військові вишколи та зорганізував першу сотню УПА на тому терені. У вересні його сотня в складі загону “Лемківщина” бере участь у Карпатському рейді переходячи фронтову лінію у терен нинішньої Івано-Франківської області. В листопаді сотня повернулася назад у Перемиську область – терен Воєнної Округи ч. 6 “Сян” – де згідно із рішенням місце- вого командування, через тодішні обставини, постепенно демобілізується. Імовірно за його діяльність у 1944 р. Громенко відзначений (4. 1945) орденом Срібного Хреста Бойо- вої Заслуги ІІ кляси за хоробрість.

334343343

Вд. 95-У2 УПА-Захід к-ра “Громенка” після переходу до Західної Німеччини, 1947 р.

Весною і літом 1945 р. Громенко занимається організацією і військовим вишколом Самооборонних Кущевих Відділів (СКВ) на терені Перемиського надрайону. В серпні 1945 р. на доручення командування відновив свою сотню на базі старих кадрів і рекрутів із СКВ. Сотня одержує назву “Ударник-2” (або У-2) та кодове число вд. 95. Вона стає першою сотнею Перемиського куреня. Протягом осені 1945 р. та зими 1945-1946 рр. він часто бере участь у боях із поляками, двічі поранений. В лютому 1946 р. підвищений до поручника та відзначений орденом Золотий Хрест Бойової Заслуги ІІ кляси, за героїзм та вміле командування відділом у боях.

Протягом 1946-1947 рр. його сотня активно охороняє українське населення спершу від вивозу до УРСР, а весною 1947 р. проти польської “Акції Вісла”. Але незважаючи на усі зусилля та жертви українське Закерзоння таки було виселено і села стали безлюдні. В такій ситуації командування доручило Перемиському курені окремими сотнями відійти рейдом до Західньої Німеччини. Першою пішла сотня Громенка.

Колишній обласний провідник ОУН, який був знайомий з Громенком від травня 1944 р. згадував таке: “Був найкращим старшиною УПА під оглядом ідейности та від- даности визвольним ідеям. У бойовому відношенні надто активним не був, але коли встрянув у бій, то бився хоробро... Був надзвичайно здисциплінований і дружний у відно- шенні до вояків і населення. За те був усім люблений.”

Вже 16 червня сотня Громенка перейшла польсько-словацький кордон і тоді поча- лися часті сутички чи бої із чесько-словацькими жандармами та військом, які дуже старалися затримати несподіваний похід УПА на захід. Цей рейд увійшов до історії УПА як “Великий Рейд”. Після трьох місяців боїв і мандрування сотня Ударник-2 перейшла 3 кордон до Західної Німеччини дня 11 вересня 1947 р. Ядро сотні У-2 було першою групою, що осягла мету і одинокою бойовою одиницею УПА, яка прийшла на захід як організована і дисциплінована військова частина і тим засвідчила перед цілим світом про дію та боротьбу УПА.

І з цілої сотні на останній збірці із зброєю стояло 36. В пізніших днях, тижнях чи місяцях ще прийшло 11 вояків цієї сотні, які по дорозі якось відлучились. Також відомо, що 57 вояків із У-2 попали у полон на терені Чехо-Словаччини, а ще, мабуть, 11 загинули на полі бою. В 1948 р. Чехо-Словаччина полонених вояків УПА передала Польщі.

В 1948-1950 рр. Громенко був членом Місії УПА при ЗП УГВР, підвищений до сотника в липні 1949 р. В тому часі підотовив рукопис про “Великий Рейд”, який згодом у 1956 р. опублікували як книжку. На початку 1950 р. зголосився очолити курєрську групу від ЗП УГВР в Україну. Пройшов радієвий і парашутний вишкіл.

В ночі 30-31 травня курєрська група в складі чотирьох десантувала в Карпатах в околиці села Танява біля Болехова. Але парашут Громенка зачепився за якусь гіляку на високім дереві і завис. Він був змушений ножем порізати шнурки, а тоді раптово упав в темряві на землю і дуже себе пошкодив. Друзі-парашутисти його віднайшли, але мусіли на руках нести до пункту зв’язку. Коли ствердили, що він ніяк не буде міг ходити, тоді рішено його залишити у безпечному місці у лісі, під опікою одного із друзів парашутистів та місцевого станичного. З часом імовірно хтось з місцевого населення переказав до МҐБ про двох парашутистів у лісі. Під час облави дня 7 липня 1950 року Громенко і його охоронець Пас загинули в бою.

Рішенням УГВР від 20 липня він був відзначений орденом Золотим Хрестом Бойової Заслуги І кляси (найвище відзначення в УПА), але це не було посмертно, бо про його смерть у центрі підпілля ще не знали. Саме відзначення, мабуть, в більшости було за командування сотнею У-2 в часі Великого Рейду. Із цим орденом він став найбільш відзначеним за бойові заслуги в історії УПА. Це був справжній Герой України.

Loading...

Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Forum TV. Інтерв'ю з Сергієм Кузаном

Інтерв'ю Кузана Сергія - заступника Керівника Проводу Вільні Люди, координатора Національна ініціатива "Стоп Реванш" для канадського Forum TV. 

01-11-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн