Понеділок, 28 березня 2016 14:33

Закордонне українство: право на голос

Ігор КЛЮЧ
Закордонне українство: право на голос

Останні десятиліття, які викликали бурхливий розвиток інформаційних технологій та нових способів комунікації, дозволяють говорити про появу нового виразного явища – глобальної нації. Це стосується не лише українців, однак, нам простіше бачити це явище в українському контексті, ми бачимо наочні приклади співдії українців у різних куточках земної кулі задля досягнення спільної мети. Ці українці можуть бути різними в частині специфічних політичних поглядів, багато з них не є громадянами України, але їх усіх об’єднує спільне добро нації на материковій землі.

Це нове явище повинно бути осмислене. Потрібно зрозуміти його межі, можливості та потреби. Адже це щось трохи інше, ніж політична нація, яку зв’язують з державою (існуючою, чи тою, яку нація має волю збудувати). Справа зовсім не в тому, що частина цих українців утратила мову чи якусь частину культури, в Україні доста політичних українців, які не розмовляють українською, але платять ціну крові за існування нації. Справа у подвійній ідентичності. В залежності від обставин, глобальний українець може виступати американцем, канадійцем чи австралійцем, відстоювати ті, чи інші американські, канадійські чи австралійські інтереси, аж ось на порядку денному з’являється український інтерес, і ця людина починає працювати для українського інтересу.

Де проходять межі цієї подвійної ідентичності? Це важливе питання, оскільки на підході до подвійної ідентичності є громади Південної Європи, які дуже багато допомогли Україні у війні. Це важливе питання, оскільки є, наприклад, громада Аргентини, яка в значній мірі втратила мову, але зберегла важливі елементи культури і віри, і завдяки їм ідентифікує себе українцями. Врешті, практичне значення для сьогоднішнього становища нашої держави: є громадяни Канади-українці, які активно впливають на безумовну підтримку України своїм Урядом, і є громадяни США, центру світової політики, які своєю діяльністю можуть зробити більше, ніж усе українське МЗС. Саме тому, що вони – американські громадяни, і це їхнє право: впливати на політику США.

У міжнародній боротьбі глобальних українців за материкову Україну ми бачимо начерк майбутнього світу – і важливо правильно побачити тенденції розвитку майбутнього. Українська держава за свої 25 років якщо й цікавилася закордонними українцями, то лише тому, що бачила за ними відносно великі гроші. Опертися на цих українців, щоб отримати міжнародну підтримку, примусила війна. І поки що жодному державному діячеві не приходить на думку створювати якісь довгострокові програми, які б дозволили зберегти це закордонне українство, а з ним і здобути впливове місце для України в світі. Але є приклади націй, які цінують свої закордонні частини: італійці взагалі мають відведену квоту представництва в парламенті для своїх діаспор. Чому ж українці, які завдяки своїм політичним впливам у країнах поселення забезпечили нашу армію обмундируванням, військовою технікою чи фронтовими шпиталями, не можуть мати права політичного голосу в житті нації? Політики зі совковим менталітетом, звичайно ж, хотіли б, щоб закордонні українці були лише безсловесними донорами, без права впливати на обов’язкові для уряду рішення, але там, де люди щось відривають від себе для добра нації, вони повинні мати й право голосу. І не лише дорадчого.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн