Майже протягом усього творчого життя І.Франкові доводилося так чи так трактувати польське питання, відгукуватися на різноманітні проблеми польсько-українського співжиття, інтерпретувати польську культуру. Тож, зрозуміло, що його позиція в цьому питанні є для сучасних українців надзвичайно цікавою і повчальною. Ми зупинимося на двох, центральних, на нашу думку, статтях, які увиразнюють концептуальність Франкового погляду на проблему геополітичних закономірностей у польсько-українських стосунках.

Новини цього літа, як і філософствування різномастих політекспертів, призводять до формування у обивателя стійкого уявлення про антинародний, корупційний, олігархічний правлячий режим, панацеєю від якого має стати «гаряча» політична осінь, яку анонсують усі як опозиційні, так і квазіопозиційні політичні сили.

Ось уже четвертий (!) рік лунають на Сході України канонади АТО, практично щодня гинуть і калічаться кращі сини нашої Батьківщини – йде фактично широкомасштабна україно-москальська війна, яку впору назвати «великою вітчизняною», адже на карту поставлено суверенітет і незалежність нашої держави. Облудна «кисельна» пропаганда, яка практично безперешкодно 24 години на добу промиває мізки наших громадян, представляючи спровокований і щедро підтримуваний Кремлем – фінансово, зброєю і «гарматним м’ясом» конфлікт − то під соусом «громадянської війни», то «фашистського заколоту», то «американської провокації», то «православно-язикового прітєснєнія соотєчєствєнніков» потребує ясних,чітких і правдивих контрзаходів, якщо ми знову не хочемо опинитися в ролі «гною для сусідів», про що так образно сказав понад сто років тому Іван Франко в своєму знаменитому «Пролозі» до поеми «Мойсей».