Що менше залишається часу до саміту Європейського Союзу, який має відбутися в литовській столиці, то більше можна почути оптимістично-переможних заяв від представників експертного середовища та громадськості. Мовляв, питання практично вирішено, залишилося виконати формальності. Дивною і незрозумілою є природа такої впевненості. Адже чимало вимог європейської сторони або проігноровано владою Партії регіонів, або реалізовано суто вербально. Юлія Тимошенко, яка є для Заходу символом вибіркового правосуддя в Україні, живим утіленням політичної вендети регіоналів, як сиділа за ґратами, так і сидить. Жодних змін у її долі, за винятком сумнівних обіцянок, немає. А для європейців звільнення Тимошенко є minimum minimorum, який засвідчив би чесність намірів офіційного Києва.
Геополітичний поворот Януковича в Кремлі сприйняли болісно – ніби важкий шахтарський чобіт пройшовся по московських історичних мозолях. Важку пропагандистську артилерію розгорнуто в бік Києва: в ефірі центрального держканалу «Россия» Віктора Федоровича таврують як «неомазепинця», а Україні пророкують наглу смерть.
Свого часу Віктор Янукович з «другого дубля» зумів повторити подвиг кіногероя старенької стрічки у стилі фентезі «Конан-варвар»: колишній рецидивіст несподівано став президентом. В кінострічці, як відомо, герой-розбишака у виконанні ще юного Арнольда Шварценеггера несподівано став королем Кіммерії (територія сучасної України, до речі). Сьогодні нова «євроінтеграційна» стратегія Януковича напередодні президентських виборів викликає таку кількість різноманітних атак з усіх напрямків, що незабаром Віктор Федорович зможе міцно причепити собі еполети «найефективнішого євроінтегратора», заткнувши за пояс всіх інших, тепер опозиціонерів: Ющенка, Тимошенко, Яценюка за компанію навіть з лідером самої «Європейської партії» Катеринчуком. Хіба що з Кличком такий фокус не пройде – все ж таки ризиковано…
Підтвердивши в черговий раз своє прагнення стати частиною європейського співтовариства, українська влада взяла на себе нові зобов’язання. Серед них європейська стандартизація законодавства, судочинства, економіки та освіти. Стосовно перших, ми маємо певне розуміння шляху її впровадження і певні алгоритми дій. Що ж стосується освіти, то з одного боку про це чомусь не говорять, з іншого є українські виші які вже сьогодні позиціонують себе європейськими. А третє, чи не вплине європеїзація освіти на поглинання української нації глобалізованим світом. Знайти відповідь на це запитання ми спробуємо з доктором філологічних наук, професором, президентом Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергієм КВІТОМ.
Ще одна історія людини, здатної на самопожертву заради творення великого майбутнього України. Виявляється, не лише Львів, Київ та Тернопіль холодної осені 1990 року піднялися на боротьбу за становлення нової України. 20-ти річний студент історичного факультету Віктор Рог приїхав із Сумщини, як тоді казали – «втраченого» і «русифікованого» регіону України. Схід і Захід стояли разом, пліч-о-пліч…Сьогодні Віктор Рог – головний редактор газети Організації Українських Націоналістів «Шлях Перемоги», віце-президент Історичного клубу «Холодний Яр», автор ряду видань та статей…
Цього року Україна відзначатиме 80-у річницю Голодомору 1932-33 рр. – геноциду українського народу. Голова Вченої ради Центру дослідження визвольного руху Володимир В’ЯТРОВИЧ поділився інформацією про те, в чому буде особливість відзначення цієї сумної дати, яку позицію обіймає державна влада в цьому питанні і про те, які внутрішні і зовнішні перепони постають в процесі поширення світом правди про Голод 1932-33 рр.
Історик Центру досліджень визвольного руху, автор популярної книги «Перемога або смерть: український визвольний рух рух у 1939—1960 роках» Іван Патриляк переконаний, що влада не хоче змінювати стереотипи, бо змінювати свідомість значно складніше, ніж лишати все, як є. Таку думку він висловив у новому номері журналу «Країна».
25 жовтня в Ужгородському національному університеті Центр досліджень визвольного руху презентував результати проекту «Електронний архів Українського визвольного руху avr.org.ua».
Як відзначив керівник проекту Андрій Когут, за 7 місяців роботи — з березня 2013 року — електронний архів відвідало 44 220 унікальних користувачів, які переглянули майже півмільйона сторінок.
Знаний італійський історик Андреа Ґраціозі, фахівець з історії України та Радянського Союзу, вважає, що однією з головних причин неповного визнання у світі українського Голодомору геноцидом, є боязнь Росії перед фінансовими зобов’язаннями.
Як зазначив історик, визнання якоїсь події актом геноциду має правове значення і несе за собою дуже серйозні юридичні наслідки. «Якби тепер у світі визнали український Голодомор геноцидом, тоді Росія як спадкоємниця СРСР повинна б була фінансово розплачуватися за трагедію. Це одна з головних перешкод на шляху до визнання Голодомору геноцидом», — сказав Ґраціозі в інтерв’ю«Радіо Свобода». Він також зауважив, що якби факт визнання не ніс за собою правових наслідків для Росії, тоді було б набагато легше.
В СРСР за інформацію за Голодомор відправляли в ГУЛАГ, сьогодні ж відомство Солдатенка вирішило відродити стару ідею про Голодомор як «вигадки ЦРУ». Про це розповів історик Володимир В’ятрович на круглому столі «Голодомор в Україні 1932—1933 років: відображення та інтерпретації в історії, літературі та мистецтві», що відбувся в рамках VIII Міжнародного конгресу україністів у Києві.
Часто в житті трапляється, що справжнє значення події розуміється лише з часом. Так сталося із наказом МОН України від 25.12.2006р. № 847, підписаного т.в.о. міністра освіти і науки України Борисом Жебровським. Видно лише йому було тоді чітко зрозумілою необхідність «Покласти, починаючи з 2007 року, на Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді такі додаткові функції», а саме: «Здійснювати координацію навчально-виховної, інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи обласних, районних, міських позашкільних навчальних військово-патріотичного напряму та проведення з цього напряму масових заходів з учнівською молоддю». Далі Наказом регламентувалось, що конкретно зробити. Та все ж саме рішення про опіку туристами військово-патріотичним напрямком, попри обов’язковість виконання і чіткий припис щодо конкретних кроків реалізації, викликав у освітян здивування.
«За угодою про асоціацію з ЄС Україна має набагато більше можливостей інтеграції з ЄС, ніж ряд країн-асоційованих членів і навіть кандидатів на вступ до Європейського Союзу».
Про це повідомив Валерій П'ЯТНИЦЬКИЙ уповноважений Кабінету Міністрів з питань європейської інтеграції під час Міжнародного форуму «Україна – ЄС. Від Асоціації до членства».
о 71-ї річниці створення УПА Центр досліджень визвольного руху опублікував в Електронному архіві avr.org.ua колекцію спогадів вояків Української повстанської армії, записані в 1944—1950 роках. Спогади та щоденники відділів УПА передають тогочасну атмосферу життя і боротьби повстанців — від мотивації вступу в армію чи підпілля до характеристик побуту, бойових дій, висвітлення перемог і поразок.
15 жовтня 1959 року в Мюнхені агент КҐБ Богдан Сташинський підступно вбив Провідника ОУН Степана Бандеру. З того часу минуло понад півстоліття, проте ідея і чин Бандери і сьогодні є пориваючими. Резонанс і не стихаючі суперечки навколо цієї постаті є цьому яскравим підтвердженням.
Ми знаємо, що кожна людина на Землі має своє призначення і зміст. Яке ж було тоді і є тепер призначення людини, народженої «на скресі двох епох, на грані двох світів», 1 січня під прізвищем Бандера, що перекладається як «прапор»?