Понеділок, 24 квітня 2023 05:44

Я – солдат

Юрій Сиротюк
Я – солдат

«Ти солдат?»,  з невимовним подивом запитує щоразу більшість знайомих і не знайомих людей.

«Як так?! Був нардепом, працював у комітеті з питань національної оборони і безпеки, маєш найвищий ранг державного службовця («генеральське звання» в цивільній ієрархії), створив безпекову аналітичну структуру, і… всього лише рядовий солдат?»

«Так. Я всього лиш солдат. І це був мій свідомий вибір», каже моя гординя.

Відчути війну ногами солдата, в окопі, на позиції, серед простих людей, які стали солдатами. Тим паче, роками закликаючи на бій з Москвою – є час показати власним прикладом силу своїх слів.

Тому я солдат.

І досі вважаю це кращою альтернативою, ніж, скажімо, адʼютанство в глибокому запіллі.

Зрештою, хтось же ж має бути солдатом.

Зірочок на всіх не вистачить.

І щоб хтось отримував ордени в Києві, почасти «непричетний», ти тут мусиш діставати «люлєй» від алкоголіка з червоним носом чи сцикуна, але з зірочкою на погоні. Хоч у цивільному житті навіть генералам армії не дозволяв підвищувати на себе голос.

Але зараз я солдат. «Мамай».

Волочуся в пилюці стежками війни з книжкою і автоматом замість кобзи і сумлінно виконую покладені на мене малі обовʼязки і поставлені дрібні завдання.

Але це моє «его» переконує мене, що солдат – це лише мій суверенний вибір.

Я солдат ще з інших причин.

Це вказання мені і мені подібним справжнього місця на шахівниці.

Увірвавшись в парламентську політику з вулиці, ми так і залишилися «білими воронами», яких якнайшвидше треба було викинути назад. На вулицю. І бажано покарати ще й за зухвальство.

Після закінчення карʼєри парламентаря (короткого двохрічного парламенту 2012-2014) з непоганим, здавалося б, бекграундом: написаними за той короткий час з командою 75 законодавчими ініціативами, 10 з яких стали законами, я намагався залишатися корисним у здається фаховій для мене сфері – національній безпеці і обороні.

Ми заснували Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень», щоб продовжувати експертну роботу в цій царині і почали стукати в різні двері – безкоштовно пропонуючи державі свої мізки, час, впертість. Тим паче, війна тривала.

Зверталися і в Національний інститут стратегічних досліджень, Генштаб, Міноборони, СБУ, ГУР, СЗР, – скрізь дивилися, як на «білу ворону».

У грудні 2014 року, за два тижні після складання повноважень нардепа, пішов добровольцем у «Карпатську Січ».

Повернувся.

Продовжували дослідження у побудові так званої швейцарської системи оборони країни, намагалися окреслити контури майбутнього розподілу Росії, кричали про загрозу повної окупації Білорусі Росією. Створили унікальний в українському вимірі проект «Індекс війни» та «Глобальний прогноз».

А від нас і далі зневажливо відмахуватися, мовляв «вискочки» ви, ніхто і звуть вас ніяк.

Більшу частину часу був безробітним. «УССД» то ж для душі, жодних прибутків з цього ми не мали.

Ба більше, деякі «попутники» по Революції Гідності вважали, що моє «дім тюрма» і запекли в застінки Лукʼянівського СІЗО.

Тим ми не були потрібні.

І Цим теж.

Тому я солдат – це певна угода між моїм бажанням і бажанням не моїм, констатація реальних обставин.

Але це ще й хороший життєвий урок.

Одного разу потрапивши на вершину, залляту сонцем, на зовсім короткий час, треба памʼятати, якщо не скурвишся і не відмовишся від Мети, тебе чекає похмурий низ і ти маєш знати, чи готовий долати нову вершину.

Без регалій, орденських колодок.

З нуля.

Тому я солдат.

Свідомо йду цим шляхом.

За рік «зальотів» не мав, але й відзначень жодних.

Накази виконую.

Ініціативу зробити армію більш українською не припиняю, але йду тепер знизу до верху, а не зверху.

Бо «верхам» ніколи і не до цього.

15-й місяць крокую дорогами війни.

В хорошій штурмовій бригаді.

Зброю освоїв добре.

Побратими «терплять».

Тому стоїчно крокую далі.

Втішився, як дитина, коли дослужився до посади головного сержанта взводу і отримав звання молодшого сержанта.

Якби були наполеонівські часи, ще мав би шанс закінчити маршалом. Але у нас такі соціальні ліфти, як у наполеонівській Франції, не працюють. Тому тішу себе місцем у задньому ряду «старої гвардії».

Наступна вершина зрозуміла. Бути Людиною.

Я її завжди ношу у собі. І на собі.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн