Потужна діяльність, яку розгорнули українські націоналісти, в однаковій мірі турбувала, як нацистські, такі радянські спецслужби. 25 липня 1942 року у перестрілці з гестапо на вулиці столиці загинув провідник «Орлик». На чолі проводу став Пантелеймон Сак. Необхідно відмітити, що останній був уродженцем Макарівського району Київської області. У 1939 році був відправлений до Західної України, де приєднався до ОУН і з початком німецько-радянської війни в складі похідних груп вирушив на Наддніпрянську Україну. Розуміючи важливість друкованого слова, Пантелеймон Сак, разом з ще одним «східняком» Йосипом Позичанюком («Шугаєм») опікувалися роботою друкарні крайового проводу, де друкувалася газета «За Самостійну Україну» (з серпня 1941 року). Спочатку друкарня перебувала у с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, потім була перенесена до обласного центру. Через деякий час друкарню перенесли до с. Попельні (Житомирська область), де вона й була ліквідована німецькими каральними органами.

Пантелеймон Сак, разом з рядом інших членів крайового проводу, був заарештований нацистськими спецслужбами у лютому 1943 року. Незадовго до цього, до Києва, пропрацювавши рік у підпіллі ОУН-р на Полтавщині, повернувся Іван Нагірний («Чорний»). Він був призначений керівником підпілля ОУН у столиці й кооптований до складу крайового проводу.

Після арешту Пантелеймона Сака (розстріляний гестапо у березні 1943 року), саме Іван Нагірний до травня виконував обов’язки крайового провідника. Після формування нового складу крайового проводу, він також увійшов до його складу. Серед підпільників, які в цей час тісно співпрацювали з «Чорним», відмітимо студентку Київського медичного університету Людмилу Фою. Вона активно працювала у референтурі пропаганді, збирала медикаменти для відділів УПА, виконувала функції зв’язкової з підпіллям та повстанськими відділами на Волині. Саме Людмила Фоя відіграє ключову роль у знищенні представників легендованого проводу ОУН Центральноукраїнських земель, створеного НКДБ для ліквідації керівництва визвольного руху.

Наприкінці 1943 року Іван Нагірний виїхав до Полтави з метою налагодження контактів з місцевим підпіллям ОУН. Повернувшись до Києва, 12 січня 1944 року з фальшивим паспортом на ім’я Івана Пригоренка він був заарештований співробітниками радянських органів держбезпеки, які з грудня 1943 року реалізовували агентурну справу «Рейдовики». Крім нього було заарештовано ще 9 підпільників, які мали відношення до крайового проводу.

Пантелеймон Сак

В процесі подальшої розробки співробітники НКДБ зіштовхнулися з настільки розгалуженою мережею оунівського підпілля, що були змушені агентурну справу «Рейдовики» переоформити в міжрайонну агентурну розробку з охопленням 5-ти районів Київщини. По столиці ж, протягом грудня 1943 – червня 1945 років по агентурній справі було заарештовано 47 осіб, розроблялося ще 15. Паралельно з цим, по іншим справам, виявлено та ліквідовано 13 груп й осередків, за якими заарештовано 68 оунівців.

Агентурним та слідчим шляхом співробітники НКДБ встановили, що у підпорядкуванні Київського обласного проводу перебували Білоцерківський та Васильківський окружні.

У підпорядкуванні Васильківського окружного проводу перебували осередки у власне Васильківському районі, а також у Фастівському й Обухівському районах. У цій же схемі наявний Бишівський районний осередок (село Бишів знаходиться у Макарівському районі). До складу окружного проводу, зокрема, входив Василь Кравченко («Довгий»), організатор і керівник повстанських відділів, які діяли на території округи.

Діяльність підпілля ОУН на території Білоцерківської округи охоплювала (окрім Білоцерківського) такі райони: Богуславський, Гребінківський (північно-західна частина Полтавської області), Узинський (1962 року приєднаний до Білоцерківського), Рокитнянський, Таращанський, Ставищенський, Жашківський (північно-західна частина Черкаської області), Тетіївський, Володарський та Сквирський.

Окремо НКДБ виділяло в загальній структурі Київщини Уманський обласний провід ОУН-р. Ключовою фігурою з 1943 року тут був член крайового проводу Осип Безпалько («Остап»), перед тим – обласний провідник ОУН Кіровоградщини (1942-1943 роки). Саме Безпалько став одним з організаторів відділів УПА в оповитому легендами Холодному Яру.

Загалом же, підбиваючи дані про боротьбу з підпіллям ОУН на Київщині в рамках агентурної справи «Рейдовики» та інших станом на середину червня 1945 року, співробітники Управління НКДБ по Київській області наводили наступні статистичні дані щодо виявлених та частково ліквідованих клітин націоналістичного підпілля:

Крайовий провід – 1,

Обласний провід (Уманський) – 1,

Окружні проводи (Васильківський та Білоцерківський) – 2,

Районні проводи – 25,

Групи в районних центрах – 9,

По ним виявлено членів ОУН – 610;

Ліквідовано організацій та груп ОУН – 44,

По ним заарештовано – 441,

Знаходяться у розробці – 110.

Не зважаючи на таку «плідну» діяльність радянських органів державної безпеки, націоналістичне підпілля їм знищити в повній мірі не вдалося. Боротьба за незалежність тривала далі.