Середа, 05 жовтня 2022 11:46

На псевдо «Стяг»

Микола Посівнич
На псевдо «Стяг»

Ярослав Старух – «Стяг», «Стоян», «Ярлан», «Синій», «Гомін», «Дід», «Вольт» народився 17 листопада 1910 р. в селі Золота Слобода, тепер Козівська громада Тернопільського району Тернопільської області.

В 1912 р. родина Старухів придбала дім у Бережанах. В 1920-1928 рр. навчався в Бережанській гімназії. Вже в школі Ярослав став активним громадським діячем, допомагав створювати Пласт (27 курінь імені Павла Полуботка), працював у «Просвіті». Серед своїх однолітків виділявся наполегливою працею, сумлінням, обов’язковістю та організаторськими здібностями. В 1928-33 рр. Старух студіює право у Львівському університеті, звідки його виключили за націоналістичну діяльність. Активно дописував до студентських і націоналістичних журналів і газет «Студентський шлях», «Наш Клич», «Вісті», «Голос Нації», «Голос», «Народна Справа».

Член Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів з 1929 р., член повітового Проводу ОУН Бережанщини. З 1930 р. – член Крайової Екзекутиви ОУН. Під час навчання у Львові Ярослав Старух мешкав в Академічному домі. Він з іншими діячами із середовища Академічного дому (Степан Бандера, Степан Ленкавський, Дмитро Мирон, Ярослав Стецько, Зенон Коссак, Михайло Колодзінський та інші) долучився до вироблення тактики, яка оформилася в концепцію «перманентної (постійної) революції».

Важливим доробком авторства Ярослава Старуха є «12 прикмет характеру українського націоналіста», які стали базовими у виховані націоналістів. Він активно займається пропагандистською діяльністю, вихованням кадрів та розповсюдженням і друкуванням підпільної літератури. Окремої згадки заслуговує праця Ярослава Старуха як ініціатора й організатора освітніх курсів молоді при «Просвіті» в Галичині, які швидко поширилися і стали однією з найважливіших ділянок праці сільських читалень.

Через таку активну діяльність стає політв’язнем польських тюрем (16 квітня 1929, 17 червня – 7 липня 1934, 21 листопада 1934 – 1935, жовтень 1937 – вересень 1939). Арештований після вбивства Пєрацького у 1934 році, перебував у концтаборі в Березі Картузькій (7 липня – 21 грудня 1934). Його направили в числі перших в’язнів у концтабір, який славився нелюдськими умовами життя в’язнів. Постійне знущання над арештованими, фізичне й моральне, стало системою і доведене було до тупого садизму.

Після звільнення з концтабору Ярослав Старух допомагав Миколі Косу, з усією притаманною йому енергією, відновлювати організаційні контакти в Західній Україні і приступили до організування нового складу Крайової Екзекутиви ОУН. Старух тоді був дуже авторитетним серед українського студентства Львова. В КЕ ОУН на чолі з Левом Ребетом Старуха призначають референтом ремісництва, пізніше – організаційним (1935).

Микола Кос та Ярослав Старух висунули пропозицію реалізувати постанову Конгресу Українських Націоналістів 1929 року про створення Крайової Екзекутиви для Волині. Євген Коновалець, як Голова Проводу Українських Націоналістів, затвердив цей проект і з початку літа 1935 року Старух стає заступником провідника КЕ ОУН на ПЗУЗ та політичним референтом. З 1938 року він редагував «Нове Село» – неофіційний орган ОУН для Волині. 22-26 травня 1939 р. на судовому процесі в м. Рівне засуджений на 13 років тюрми, був сильно тортурований польською поліцією.

З початком Другої світової війни перебував у Кракові. Учасник Другого Великого Збору ОУН (31 березня – 3 квітня 1941), заступник Степана Бандери у справах пропаганди в Революційному Проводі ОУН. Викладав політику на 3-місячному курсі при старшинській школі ім. Євгена Коновальця. Ініціював перший Український Допомоговий Комітет у Кракові, опісля перетворений в Український Центральний Комітет. 

30 червня 1941 р. у Львові, один з ініціаторів проголошення незалежності, міністр пропаганди в уряді Ярослава Стецька. Під його керівництвом заволоділи радіостанцією та організували її роботу. Старух відповідав за зміст радіопередач та створення редакції львівської радіостанції ім. Євгена Коновальця. Член референтури пропаганди і Проводу ОУН. Арештований 4 грудня 1942 р. й ув’язнений у тюрмі на вул. Лонцького у Львові. У вересні 1943 р. була організована його втеча разом з Дмитром Грицаєм з тюрми Костем Цмоцем – командиром особливої групи Служби Безпеки ОУН, через підробку гестапівських документів і переобмундирування в їх однострій. Ярослав Старух від тортур у в’язниці гестапо завчасно посивів, згодом довго лікувався.

Від осені 1943 до літа 1944 р. – Старух стає керівником підпільної радіостанції «Вільна Україна» («Самостійна Україна», криптонім «Афродіта») в Карпатах (біля с. Ямельниця Сколівського р-ну Львівської обл.). Радіостанцію слухали не тільки в Україні, а й в Німеччині, Великобританії, Франції. Окремі передачі подавалася німецькою мовою.

Наприкінці 1944 – в лютому 1945 р. Ярослав Старух перебував у Головному осередку пропаганди ОУН (околиці смт. Бібрки Львівської обл.), де редагував низку інформаційних видань українського підпілля: редактор гумористичного журналу «Український перець», «Хрін», «Лісовик», «Перець», «До волі», «Ідея і чин», «Підпільне Слово». 

З весни 1945 р. – крайовий провідник Закерзоння, член Проводу ОУН. Полковник-політвиховник (від 12.10.1952 р., посмертно), член політвиховного відділу Головної Команди УПА, начальник політвиховного відділу Військової Округи  6 «Сян». Нагороджений Українською Головною Визвольною Радою Золотим Хрестом Заслуги від 7.10.1946 р.

Дружина Старуха – Ірина Гевак – «Веселка», «Оксана» була працівницею підпільної радіостанції «Вільна Україна», машиністкою в КП ОУН Закерзоння і зв’язковою для спеціальних завдань. Загинула в бою з відділами Внутрішніх військ НКВД 12 вересня 1945 р. 

Ярослав Старух був талановитим публіцистом. Автор кільканадцяти публікацій, перекладених польською і англійською мовами: «Історія України», «Історія України. 1000 років життя і боротьби українського народу», «За Українську Державу», «Опир фашизму» та інших. Його праці не втратили актуальності і в наші дні, але на жаль вони ще маловідомі українському загалу.

Загинув Ярослав Старух 20 вересня 1947 р. біля села Монастир Любачівського повіту (тепер Польща), підірвавшись міною зі своїми побратимами по зброї. Після його смерті з 1948 р. до початку травня 1951 р. у м. Товсте на Тернопільщині діяла підпільна друкарня Крайового Проводу ОУН Поділля імені Ярослава Старуха – «Стяга».

Loading...

Інтерв'ю

Андрій Букін: «Боротьба триватиме і після перемоги»

Андрій Букін: «Боротьба триватиме і після перемоги»

Андрій Букін – учасник трьох революцій: Студентської, Помаранчевої та Революції Гідності. Він – волонтер і...

01-12-2022 Інтерв'ю

УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ з Олегом Вітвіцьким. Випуск 8. Білорусь.

УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ з Олегом Вітвіцьким. Випуск 8. Білорусь.

Інтерв'ю із білоруським націоналістом та опозиціонером Сергієм Висоцьким: останні новини про "мобілізацію", чи готується "нападєніє...

07-10-2022 Інтерв'ю

Веб-дизайн