Народилася 31 березня 1929 року в селі Виспа Івано-Франківської області.

Мати Катерини була активісткою «Союзу українок», батько – постійним головою місцевої філії Товариства «Просвіта». Навчалася у Рогатинській гімназії, згодом вступила до учительської семінарії в Рогатині.

Протягом 1943-1945 років була зв’язковою командира УПА Романа Шухевича («Тура»), командира 13-ї Воєнної округи УПА «Лисоня» Омеляна Польового («Остапа») та Дмитра Карпенка («Яструба») – курінного сотні окремого призначення «Сіроманці».

Для того, щоб допомагати повстанцям, пані Катерина, ще коли навчалася в Рогатині і була зв’язковою Романа Шухевича пройшла курси медсестер. Вона неодноразово бувала на Золотій поляні, де стояв вишкіл партизанського відділу «Сіроманців».

Задля безпеки, залишаючись у підпіллі, вона часто змінювала міста, переїздила, міняла квартири. Потім вийшла заміж і змінила прізвище. Переїхала до Львова і так загубилася для НКГБ. Закінчила Львівський університет. Спершу вступила на німецьку філологію, потім перевелась на українську.

Працювала вчителем української мови та літератури у місті Львові. Після здобуття Україною незалежності стала однією з перших членкинь Львівського братства ОУН-УПА.

Похована на Личаківському цвинтарі.

Вічная пам’ять.