Події відбулися 10 жовтня в Національному музеї Тараса Шевченка
Ось уривки з промови письменника: “У книжці “Сто облич Самостійної України” йдеться про людей, які творили Українську державу в роки Другої світової війни та в 1989 – 2013 роках... Ось Василь Овсієнко. Спостерігаючи за його працею впродовж майже 20 років, прийшов до категоричного висновку, що він – один з найдієвіших і найкорисніших синів нашої Батьківщини… Одним із “Ста облич Самостійної України” є Василь Рубан. 1994 року він написав передмову до моєї книжечки “Підстави націократії”, в якій висловив думку, що “без мілітарної, безпощадної до ворога сили конструкція національної свідомості неповноціна”… А ось Антоніна Литвин – творець українських казок і вишиванок, чудових віршів і малюнків… Голова ОУН Богдан Червак вміє бути лаконічним і точним в оцінках… Прилетів на презентацію з далекого Новосибірська і доктор фізико-математичних наук Вадим Шмирьов. Він – також герой презентованої книжки. Вадим Шмирьов фінансово допомагає сотенному УПА Мирославу Симчичу, сиротам на Гуцульщині. Не раз підтримував і нашу газету. Василеві Шкляру прислав 2000 грн. – на фільм. Допомагає і школі в Тустановичах, де навчався. Подарував їй плазмовий телевізор за 4000 грн., концертний баян вартістю 30000 гривень”. Представляючи кінорежисера Олександра Муратова, Роман Коваль розповів про його боротьбу у лавах УПА. “Сподіваюсь, що ваш виступ, пане Олександре, буде такий же запальний і короткий як вибух міни, якою ви підірвали МҐБістів на Прикарпатті”.
Оповідаючи про політв’язнів Петра Хмарука та Анатолія Лупиноса, Олесь Вахній сказав: “Ця книжка дає нам можливість почути голоси тих людей, яких у свій час не почули”. А поетеса Ольга Страшенко розповіла про одну із героїнь цієї книжки – Світлану Білик, якої вже немає серед нас. Редактор газети “Шлях Перемоги” Віктор Рог згадав добрим словом члена ДСУ Бориса Андрієва, який уже також перейшов межу життя і смерті: “Роботяга, щедрий чоловік, хоч і не жив у достатку, але постійно жертвував на українські книжки, газети та організації”.
Ось думки інших промовців.
Василь РУБАН, письменник: “Герої цієї книжки Анатолій Лупиніс і Зеновій Красівський були незламні, вони пройшли страшні муки в боротьбі за Самостійну Україну і не здалися”.
Василь ШЕНДЕРОВСЬКИЙ: “Сьогодні треба знаходити серед нас тих людей, які були б взірцем не для нас, а для молоді”.
Емма БАБЧУК, заслужений журналіст України: “Герої Коваля мають велику любов до України і велику тугу за Українською Україною. Коли читаєш про їхні долі, складається враження, що це мартиролог, адже багато з них уже відійшли, залишивши нам відсвіт свого яскравого життя. Роман Коваль нагадує нам їхній заповіт і мету життя – здобуття Української України. Коли ви читатиме цю книжку, то опинитесь у колі цих друзів. Бажаю Вам, пане Романе, нових великих ужинків. Пишіть, щоб ми знали свою історію, щоб ми вчилися як жити!”
Василь ШКЛЯР, письменник: “50 книг накував нам Коваль!.. З непам’яті забуття скільки вихопив забутих імен! Я прийшов привітати тебе, батьку отамане, з цією видатною подією! Не встигаю ходити на всі презентації! Ми звикли говорити про дивовижну працездатність Коваля, але я найбільше ціную якість його текстів, той вогонь, який закладено в його словах. На книгах Романа Коваля – даруйте за патос! – виросло ціле покоління борців за волю України, серед них і народні депутати від ВО “Свобода”. Куй нам, батьку-отамане, і далі своїм гарячим серцем”.
Галина ЯБЛОНСЬКА, народна артистка України: “Хочу висловити захоплення цією скаженою людиною. Як наркоман не може без наркотиків, так і Роман не може жити без витягування із забуття перлин нашої історії”.
Михайло ГОРЛОВИЙ, скульптор: “Роман Коваль відкрив приспану історію, забетоновану, загнану в підземелля… Повернув нам: читайте, дивіться!.. Ці книги пробудили і пробуджують. Я щасливий, що зустрів таку людину. Я щасливий, що сьогодні бачу вас, дорогі українці, брати і сестри, і думаю, що Україна буде українською!”
Вадим ШМИРЬОВ, доктор фізико-математичних наук: “50 книжок Романа Коваля повертають нам із забуття справжніх героїв, які жили з гаслом “Душу й тіло ми положим за нашу свободу”.
Богдан ЧЕРВАК: “Роман Коваль пише про націоналістів мертвих… Але на цих книжках виросло вже покоління живих українських націоналістів. Виростуть українськими націоналістами і поки ненароджені. Така сила цих книг!”.
“У видавництві “Український пріоритет” я й надалі друкуватиму книжки, пріоритетні для України”, – підсумував письменник і видавець Володимир Шовкошитний.
У цей вечір у стінах Національного музею Тараса Шевченка було оголошено лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2013 рік. Торік першим лауреатом став письменник, багатолітній політв’язень Михайло Іванченко за “Думу про вільних козаків”. Цьогорічним лауреатом став головний архівіст Державного архіву Вінницької області, дослідник Визвольного руху в 1917 – 1920-х роках на Поділлі та Волині, член Історичного клубу “Холодний Яр” Костянтин Завальнюк. “Скільки книг він написав, скільки славних імен повернув рідному народові! Тихий і делікатний у житті, хоробрий і безкомпромісний на полях історичних битв..” – так представив його Роман Коваль.
Ось рішення Історичного клубу “Холодний Яр”: “Диплом №2 Лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського присуджено Костянтинові Вікторовичу ЗАВАЛЬНЮКУ за дослідження “Провісники волі”, “Як на вільне, на радісне свято”, “Червоний смерч над Поділлям”, “Незламні. Ямпільці в обороні державності: 1917 – 1925”, “Яків Гальчевський у документах”, за вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу, фундаментальне дослідження Визвольного руху українського народу в 1917 – 1920-х роках, утвердження національних цінностей у житті українського народу. Роман Коваль, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, редактор газети “Незборима нація”; Олег Островський, головний редактор газети “Козацький край”. 10 жовтня 2013 р., Київ, Національний музей Тараса Шевченка”.
Роман Коваль та Олег Островський вручили Костянтинові Завальнюку 5000 грн. – такий матеріальний еквівалент диплому.
Лунали у той вечір чудові поезії. Їх виконали народна артистка України Галина Яблонська та Олександр Муратов. А Сергій Коваль представив своє видання “Мова і язик”, де з гумором досліджує російський “язик”, доводячи, що він не “вєлікій і маґучій”, а довгий і пародійний!
У Національному музеї Тараса Шевченка звучали й повстанські пісні: кобзар Тарас Силенко проспівав пісню на слова зв’язкової УПА Марійки Будник “У повстанці коханого проводжали дівча”, а Ярослав Чорногуз – думу про подільського отамана Якова Орла-Гальчевського. Пісні на слова Тараса Шевченка і Василя Стуса виконали Неля Франчук та Гриць Лук’яненко.
Теплий жовтневий вечір 10 жовтня надовго залишиться в пам’яті учасників свята українського духу.