Буває у вигляді димових завіс волаючих комуністичних старців, а буває прагматичною і дієвою, яка з першого дня війни «прогресивно» агітує «Львов гавіріт па-рускі», проводить різні «Джаз-фести» на гроші путінських олігархів і усіляко (звісно, виходячи з ліберальних і демократичних традицій) намагається захищати основи основні інструменти російського колоніалізму – язик, секту РПЦ (ФСБ) та олігархат.

За останні півроку повномасштабної російсько-української війни, що триває вже дев’ятий рік, Росія добряче обламала і продовжує обрамувати зуби в Україні.

7 березня в мережі інтернет поширювалися фото та відеоматеріали про масову акцію непокори в окупованому росіянами Токмаці Запорізької області. Тоді на центральній площі міста зібралося декілька тисяч містян.

Широкомасштабна російська агресія оприявнила кризу у міжнародній колективній безпеці загалом й європейській континентальній безпеці зокрема.

Уявіть собі, що спостерігаєте таку сцену. В кафе заходять двоє чоловіків. Чекають кілька хвилин, поки до них долучається третій. Той підсідає за їхній столик. Розмова на трьох триває кілька хвилин, поки до стола не підходить ще один, який раптом розстрілює трьох співрозмовників і тікає.

Захопити ядерні об’єкти (Чорнобильське укриття, Запорізьку АЕС, націлитися на Південноукраїнську АЕС та Рівненську АЕС), замінувати та максимально мілітаризувати їх навіть в уяві кінематографістів могла лише група фанатиків-терористів.

Час біжить і неминуче змінює все на своєму шляху.

Війна – це ще й руйнування міфів. Окрім усього іншого, а то й насамперед. Принаймні нинішня українське протистояння кацапській навалі стало саме таким. Міфи стрясаються, як земля під час бомбардування, беруться тріщинами й розвіваються на порох. Часом дивуючи не лише світ, а й самих українців.

На війні не буває напів міри. Є біле й чорне. Свій та ворог, своє та вороже.

"Філологічєская пєрєзагрузка – ето самоє главноє в програмє спецопєрації" – це так був недавно прохопився один русскій літєратор.